Історія сталася в XII столітті, за часів неспокійного правління короля Стефана, в англійському селі Вулпіт. Назва села походить від старовинних “вовчих ям” (Wolf-pits) — глибоких пасток для хижаків. Одного разу під час жнив селяни, що працювали в полі, почули дивні звуки, що доносилися з однієї з таких ям. Підійшовши ближче, вони побачили неймовірне: з ями вибралися двоє маленьких дітей, хлопчик і дівчинка. Їхній одяг був зроблений з невідомої тканини, вони розмовляли абсолютно незрозумілою мовою, але найдивнішим був колір їхньої шкіри. Вона була виразно зеленою.
Вражені селяни привели дітей до села, де їх прихистив місцевий землевласник. Діти були голодні, але відмовлялися від будь-якої їжі. Так тривало кілька днів, поки в будинок не принесли свіжозібрані зелені боби. Побачивши їх, діти жадібно накинулися на їжу. Протягом наступних місяців вони харчувалися лише ними.
Що відомо з історичних хронік?
Ця історія — не просто казка. Вона була задокументована двома поважними англійськими хроністами того часу — Ральфом Коггсхольським та Вільямом Ньюбурзьким. Згідно з їхніми записами, молодший хлопчик згодом захворів і помер. Дівчинка ж адаптувалася, її охрестили, давши ім’я Агнес. З часом зелений відтінок її шкіри зник, вона навчилася їсти іншу їжу і вивчила англійську.
Коли вона змогла розповісти свою історію, загадка стала ще глибшою. Агнес стверджувала, що вони з братом прийшли із “Землі Святого Мартина”, підземного краю, де завжди панували сутінки і всі мешканці були зеленими. За її словами, вони пасли худобу, почули гучний дзвін, пішли на звук через печеру і раптом опинилися під сліпучим сонячним світлом біля вовчої ями.
Раціональне пояснення: хвороба та недоїдання
Найбільш логічна наукова теорія пояснює зелений колір шкіри. Це міг бути наслідок важкої форми залізодефіцитної анемії, відомої як хлороз або “зелена хвороба”.
Через сильне недоїдання і брак заліза в крові еритроцити не можуть ефективно переносити кисень, що надає шкірі виразного зеленуватого відтінку. Це ідеально пояснює те, що сталося з Агнес: як тільки її раціон збагатився нормальною їжею, анемія пройшла, і колір її шкіри повернувся до норми. Смерть хлопчика, який міг бути слабшим від самого початку, також вписується в цю теорію.
Історичний контекст: хто насправді були ці діти?
Але звідки вони взялися? Найпереконливіша історична версія пов’язує їх з фламандськими іммігрантами. У XII столітті в Англії проживало багато вихідців із Фландрії (сучасна Бельгія), яких періодично переслідувала влада.
Згідно з цією теорією, діти могли бути сиротами з фламандської родини, яка втікала від гонінь. Їхні батьки могли загинути, а діти довго блукали лісами, страждаючи від голоду (що викликало хлороз).
- Незрозуміла мова — це був фламандський діалект.
- Дивний одяг — типове фламандське вбрання того часу.
- “Підземний світ” — це могла бути їхня дитяча інтерпретація довгого перебування в темних лісах або навіть у одній з численних кремінних шахт, поширених у тому регіоні.
- “Гучний дзвін”, який вивів їх назовні, міг бути дзвоном місцевої церкви або абатства.
Фольклорні та фантастичні версії
Звісно, така дивовижна історія не могла не породити містичні пояснення. Деякі вважали дітей представниками “маленького народу” або фейрі, що випадково потрапили у світ людей. Ця ідея добре вписувалася у середньовічний світогляд, де межа між реальним та потойбічним світом була дуже тонкою. У сучасну епоху з’явилися навіть теорії про прибульців з іншої планети чи мешканців паралельного виміру. Хоча ці версії не мають жодних доказів, саме вони роблять легенду про зелених дітей Вулпіта такою живою і донині.
