26 травня 1828 року на вулицях Нюрнберга, Німеччина, з’явився дивний підліток. Він ледве тримався на ногах, ніби вчився ходити, його очі не звикли до денного світла, а його словниковий запас складався лише з кількох фраз, які він повторював знову і знову. В руці він тримав лист, адресований капітану місцевої кавалерії. У листі анонімний автор писав, що хлопчик з дитинства перебував під його опікою, ніколи не виходив з дому, але був навчений читанню, письму та християнській вірі. Тепер він хотів би стати солдатом, “як його батько”.
Цим юнаком був Каспар Хаузер. Його поява стала сенсацією, а його історія — однією з найбільших таємниць Європи. Він стверджував, що все своє свідоме життя, близько 12-13 років, провів у повній темряві, в крихітній камері, де міг лише сидіти. Його єдиною їжею були хліб і вода, а єдиним другом — дерев’яна конячка. Ким він був насправді — жертвою жахливого злочину, спадкоємним принцом, якого викрали з колиски, чи геніальним шахраєм?
Як “дикун” став європейською знаменитістю?
Новина про “дику дитину” швидко поширилася. Каспара взяли під опіку міста, ним зацікавилися лікарі, юристи та філософи. Його випадок був унікальною можливістю вивчити, як формується людська особистість поза суспільством.
Спочатку він поводився як мала дитина: не розумів різниці між живими істотами та неживими предметами, не мав уявлення про вогонь, дзеркала чи соціальні норми. Але він виявився надзвичайно здібним учнем. За короткий час він навчився вільно говорити, читати й писати, вивчив етикет і почав вражати всіх своєю дитячою наївністю, чесністю та унікальним поглядом на світ. Він став справжньою знаменитістю, “дитям Європи”, символом природної невинності.
Принц чи самозванець: головні теорії походження
Здатність Каспара так швидко адаптуватися викликала і підозри. Почали виникати теорії про те, ким він міг бути.
Спадкоємний принц Баденський
Це найромантичніша і найпопулярніша теорія. Згідно з нею, Каспар насправді був сином великого герцога Баденського Карла та його дружини Стефанії де Богарне (прийомної доньки Наполеона). У 1812 році немовля-принца нібито викрали з колиски і підмінили хворою дитиною, яка незабаром померла. Це зробила графиня Луїза фон Хохберг, щоб розчистити шлях до трону для своїх синів. Викраденого принца роками тримали в ув’язненні, а потім випустили на волю, коли він став непотрібним. Ця версія пояснювала б, чому на Каспара пізніше було скоєно кілька замахів.
Геніальний шахрай
Скептики, зокрема поліцейський слідчий фон Фейєрбах, вважали, що історія Каспара — це майстерна брехня. Вони вказували на те, що його фізичний стан був занадто добрим для людини, яка роками сиділа нерухомо. Його руки не були мозолистими, а ноги не були атрофованими. Можливо, він був звичайним селянським сином, який з якихось причин вирішив вигадати собі трагічну біографію, щоб отримати славу та краще життя.
Таємнича смерть, що лише поглибила загадку
Життя Каспара Хаузера обірвалося так само таємничо, як і почалося. 14 грудня 1833 року він повернувся додому з парку в місті Ансбах, тримаючись за бік. Він розповів, що невідомий чоловік покликав його, передав гаманець, а потім вдарив ножем у груди. Через три дні Каспар помер від отриманої рани. Йому був 21 рік.
На місці вбивства знайшли записку з дивним дзеркальним текстом, яка ще більше заплутала слідство. Поліція так і не змогла знайти вбивцю. Чи був це агент баденського двору, який прибирав небезпечного свідка? Чи Каспар сам завдав собі рани, щоб знову привернути до себе увагу, але випадково зайшов занадто далеко?
Сучасні генетичні аналізи, проведені на зразках крові з одягу Каспара, давали суперечливі результати і не змогли ані підтвердити, ані спростувати його королівське походження. Його історія так і залишається відкритою.
